Птах Фенікс української корупції

 Боротьба із корупцією - це мантра, яку ми 20 років чуємо від політиків незалежно, чи у владі вони чи в опозиції. При цьому, чим більше в Україні говорять про війну із корупцією, тим більших масштабів вона набуває. Причина проста. В Україні так звана боротьба із корупцією давно перетворилася на механізм, який дозволяє владі тримати в абсолютній покорі всю багатотисячну владну вертикаль. І ніхто, ні влада ні опозиція не готові від неї відмовитися. 

Ви не задумувалися, чого в нас такі зарплати в держслужбовців? А щоб, не приведи Господи, не вистачало. Щоб в системі не було дюдей, які можуть не брати і не "мутити". Тим не менш, конкурс на посади такий, що легше в Майкрософт влаштуватися, аніж на посаду провідного спеціаліста в райдержадміністрації. Дивно, правда?

Система така: береш згідно встановлених тарифів і передаєш наверх, залишаючи долю собі - ти чесний і надійний гвинтик системи. А от якщо починаєш дерти "два счьотчіка" чи забуваєш передавати по ланцюжку або долю собі лишаєш не відповідно до ранжиру, то ти коррупціонер. Тоді з тобою і починають боротися. Тоді в звітах департаментів, управлінь і окремих служб по боротьбі із корупцією з'являються фотозвіти про те, як на гарячому затримали чергового корупціонера. 

Насправді, це не боротьба із корупцією - це механізм самозахисту корупційної системи. І зовсім не дивно, що жодна влада це не змінює - це ж система абсолютної влади в одному флаконі, пробачте за тавтологію. І не треба мені розповідати про якійсь унікальний менталітет і про тотальну непоборність корупції у всесвіті. 

Боротьба з корупцією - то зовсім інше, а нічого простіше за системну боротьбу із нею нема. В тому і проблема. Бо системні запобіжники не розрізняють посад і прізвищ, не розбираються у партійній та клановій приналежності. Вони спрацьовують на системну корупцію, а не на виключення з неї. Тут не треба бути семи куль у лобі. Це велосипед, який давно винайдений.

Антикорупційна боротьба в розвиненому світі побудована на одній простій речі - співставлення доходів і витрат держслужбовця та його родини. Все. Точка. Не потрібні спецнази та аерокосмічна розвідка. Є невідповідність - є проблема. І тільки в нас можна працювати заштатним районним прокурором і жити в триповерховому особняку і їздити на мазератті. І ні в кого це не викликає жодних питань, бо все записано на маму-пенсіонерку.

Скільки потрібна аналітиків на всю країну, щоб планово співставити доходи і витрати посадовців вищого рівня за рік? 50 чи 100? Треба лиш почати, і в Борисполі будуть черги. Перші 10 папок, що ляжуть на стіл Президента, попередньо оприлюднені в ЗМІ, створять ефект нейтронної бомби. І не треба про відсутність законів та механізмів - їх більш ніж достатньо. Немає іншого...