Про нинішню "політику"
Не втримався... Оті всі баталії навколо мови і передвиборні потуги - мильна бульбашка.
Бо так склалось,внаслідок совдепівських експериментів по виведенню хомосовєтікусів,що дві третини населення України є "насєлєнієм"...нащадками тих,кого поселяли на місце вимордуваних Голодомором,на місце тих,знищених,замордрваних,виселених в Сибір українців.
Не їх вина в тому,що вони не відчувають себе українцями. Був шанс...в 91-му...і в 2004-му..але...
Дякувати слід Ющенку.
Хоча....
Він просто грав роль,відведену йому системою. І ця роль - дискредитувати саме поняття Україна,Українське,Українець в світі,посіяти зневіру в мільйонів...і тих,хто довірився йому і тих,хто був готовий на все,на Майдані й майданах...для тих,хто починав відчувати себе українцем і громадянином.
І саме Ющенко,своїм правлінням підірвав їх довіру до українського.
Взагалі...оті кравчукикучмиющенкиянуковичі нічого не робили..хіба крали,розвалювали і продавали все,що можна. І дякуючи їм в Україні зараз ромахують червоними шматами і прославляють пабєду совєцьких окупантів.
А "опозиція"....
Ліпше почитати казку про курочку Рябу.
Там більш правди,аніж в будь-якій декларації так званих українських політиків,що сидять в тім вертепі.
Всі оці,так звані політичні сили і їх лідери є лише збродом амбітних чинуш,що повністю підірвали репутацію України в світі,як держави і,як стратегічного партнера.
Нових на горизонті не видно.
Це представники одного бандформування.
Що розігрує кожен свою роль.
Не забуваючи про власну кишеню...
Скільки ще треба смертей,принижень,людських страждань,сліз,крові,щоб Господь зглянувся на українців?
Але...Бог краще знає,що кому потрібно.
І слова - всяка влада від Бога - не пусті слова.
А ще...люди виживають наперекір отій дИржаві.
Незахищені жодними законами...жодною конституцією,полишені самі на себе.
І справа не в мені,що давно за бортом тої дИржави і суспільства.
За бортом ми всі. Просто не всі ще це відчули на власній шкурі....
"Це не просто життя, а це велике змагання. Це життя людей, що з усієї сили намагаються утриматися на Богом призначеному їм рівні, що на такій маленькій і тісній території, в такому бруді, при такому страшному процесі знеосіблення й нівеляції промудряються жити, як люди. Так, ніби вони складають іспит в своїй масі, до якої межі простягається сфера людської життєздатності, яку напругу може витримати людська душа, доки не зірветься в прірву божевілля. Це великий іспит.
І.Багряний."Сад Гетсиманський"
