Повстання "лівих мерців"
Сьогодні ми наближаємося до запізнілого відновлення справедливості – заборони діяльності Комуністичної партії в Україні. Зумовлене це не лише історичними уроками, але й серйозним роздратуванням діяльністю КПУ як суспільства, так і політичних противників у самому парламенті й поза ним.
Відвертий колабораціонізм, обов’язково щирий та ідейний, помножений на базарну суть цієї політсили та її керманичів роблять їх не просто зайвими в українському політикумі, але надзвичайно небезпечними для держави.
Відвертий саботаж законотворчості та повідомлення про активну співпрацю з російськими бойовиками та місцевими сепаратистами на Донбасі представників місцевих партійних осередків свідчить про необхідність усунення комуністів з політичної арени. Це не буде політична розправа, це буде логічний крок, зумовлений необхідністю рятувати державу, в якій комуністи зараз виконують роль чужородного тіла, всіляко намагаючись наблизити її смерть.
Поступове «танення» парламентської фракції (вихід Калетніка і Скарбовійчука), яка, відповідно до Регламенту ВРУ взагалі вже не може існувати через відсутність в її складі мажоритарників після виходу Олксани Калетник, на фоні недвозначних заяв керівництва Служби безпеки України про наявність достатніх доказів для заборони діяльності КПУ, свідчить про реальність таких перспектив.
Попри реальну можливість дострокових виборів до парламенту вже найближчим часом, точно спрогнозувати їх дату дуже складно. В будь-якому разі, сама перспектива участі у них виглядає химерно, а втрачати теплі насиджені місця в стінах Ради нікому не хочеться. От і постає питання подальшої політичної долі. Це в тому випадку, якщо втрата депутатської недоторканості не потягне за собою зміну місць проведення політичних ток-шоу із телестудій на закутки Генпрокуратури і СБУ.
І тут вимальовуються досить цікаві варіанти, які можуть бути задіяні задля продовження паразитування на тілі української держави.
Нардеп Микола Рудьковський під час пленарного засідання Верховної Ради 19 червня раптом пригадав свою партійну приналежність. Тепер він вирішив офіційно представляти в парламенті Соціалістичну партію, головою якої на даний момент є.
Член фракції Партії регіонів (до 20 лютого цього року) та один з найбільш цинічних, за словами деяких колег, депутатів обирався нардепом 4-ого і 5-ого скликань саме від Соцпартії. «Кидок» соціалістами своїх «помаранчевих» партнерів та входження їх до коаліції з Януковичем у 2006 році стали причиною краху партії та втрати довіри виборців. Відповідно, на виборах 2007 року результат соціалістів був закономірним.
Шанс знову потрапити до парламенту Рудьковський отримав у 2012 році. Тоді вибори пройшли за змішаною системою і він зайшов у Раду по мажоритарному округу. Досить іронічно виглядало те, як він оббивав пороги кабінету заступника голови Верховної Ради Руслана Кошулинського в пошуках можливості поспілкуватися тет-а-тет. Про що він хотів говорити – залишилось загадкою з тієї простої причини, що розмовляти з ним ніхто не став.
Очевидно, що назва СПУ з парламентської трибуни у його виконанні залунала зовсім не випадково.
У випадку заборони діяльності КПУ, її недобитки зможуть розраховувати на потрапляння до Ради 8-ого скликання вже в складі «лівого» об’єднання, яке можна створити, наприклад, на базі СПУ. В кулуарах подейкують, що такі переговори вже ведуться.
Наскільки реальний такий варіант – покаже час. В усякому разі, Петру Симоненку доведеться перейти від біганини по кулуарах із закликами до створення «народної армії як в 1918-му» до більш конкретних і злободенних речей – таких, як процес створення подібного об’єднання і підготовка до виборів. Хоча, цікаво було би подивитися як ідейний русофіл воював би на Донбасі зі своєю «народною армією». Можливо, йому варто створити і очолити її на пару з Олександром Єфремовим?
Менше з тим, про злободенне, про виборче. Як розповідають активісти «Канцелярської сотні», які працювали в офісі КПУ в Києві, із знайдених там документів ясно, що партія володіє досить серйозними організаційними потужностями та має дуже організовану структуру. «Досвід десятків років видно» - резюмував активіст, який трішки розбирається в питаннях організаційної роботи партійних структур.
Якщо це вдасться інтегрувати в нову структуру, то робота може бути достатньо ефективною. Питання в іншому – електорат. Українських «лівих» зараз, по-суті, не існує в природі. КПУ є відверто проросійською шовіністичною антиукраїнською силою. Натомість її базові електоральні регіони зазнали значних змін.
Крим просто не візьме участь у майбутньому волевиявленні з об’єктивних причин, а на півдні та сході країни відношення до сусідньої держави, значно змінилося… в гірший бік і також з об’єктивних причин. Натомість русофільські гасла, неодмінно пов’язані із законсервованою радянською ностальгією, які досить ефективно діяли на російські анклави на Сході України (північ Донецької і південь Луганської областей) та Крим, втратили актуальність. Місцеве населення явно не надто в захваті від російських «асвабадітєлєй» і заклики про братство й дружбу народів, Митний союз і тому подібне, навряд чи сприйме. Це якщо взагалі розглядати варіант, що вибори на Донбасі відбудуться і потенційний виборець на них прийде.
Таким чином, цілком імовірно, що нове «ліве» утворення, створене на базі СПУ і КПУ, спробує завоювати серця жителів Сходу країни. Очевидно, що жителі Донбасу попри укріплення в бажанні залишатися частиною України не стануть симпатиками чинної влади. Тому нові українські «ліві», якими доведеться стати уламкам КПУ/СПУ спробують добитися їх симпатії та переконати, що вони будуть ефективно представляти їх інтереси в парламенті.
Що правда, кому потрібні будуть частково перефарбовані сексоти-українофоби, чия роль в сьогоднішніх подіях більш, ніж очевидна – питання риторичне. В усякому разі, такий варіант розвитку подій не буде знаменувати появу тих самих «українських лівих» (яких, в принципі також нема жодних причин підтримувати) замість колаборантів-русофілів та недобитків «совка», а лише означатиме повстання «лівих мерців», які підуть в черговий похід за мандатами, державними грошима, невиправданими пільгами та нашою з Вами кров’ю.
Ось тут і пригадується таке знайоме і таке страшне для тих самих «совків» слово – люстрація. Щоб зупинити теоретичний похід цих людей до Ради потрібна люстрація. Люстрація і свій абстрактний Мавзолей, тільки подалі від нас. Бажано десь в Сибіру чи на Камчатці.
facebook, twitter
