Польща-Україна. Верхи не хочуть, низи ненавидять

Періодичні спроби польської сторони поставити під сумнів героїзм українських вояків, які боролися за незалежність нашої країни проти радянських окупантів, територіальні претензії до України і вимоги поважати інтереси нахабнючої діаспори - все це лише верхівка айсбергу. Антиукраїнські заяви окремих політиків, або груп, що намагаються підняти свій авторитет всередині Польщі, це, зрозуміло, неофіційна позиція держави, але, на жаль, вона знаходить відгук у душах простих поляків.

Для того, щоб переконатися в цьому достатньо приїхати в будь-яке польське місто і не приховувати свою національну приналежність. З однаковим ризиком для здоров'я можна пройти під українським прапором вулицями вільної Варшави або окупованих Донецька та Севастополя. Звичайно, хтось може сказати, що у такого ставлення є цілком реальні історичні корені. Відносини між сусідніми країнами протягом багатьох століть складалися по-різному і в них не можуть бути лише дружба і взаємоповага. Були і конфлікти, і кровопролитні бої, але ми йдемо далі, і немає сенсу ворушити минуле, проте велика кількість польських громадян, в основному молодь, з цим очевидним твердженням не згодні і вважають за краще бачити в українцях або ворогів, або прислугу...

Дивує позиція офіційної Варшави. Незважаючи на декларовану підтримку, боротися з явно антиукраїнськими настроями і образливими діями своїх громадян влада Польщі явно не збирається. Що це, як не участь в гібридній війні проти України і наплювацьке ставлення до загальноєвропейських цінностей?

Крім зневаги до наших співгромадян в Польщі активно засуджуються борці за незалежність України. Як під кальку з кремлівською пропагандою вони уявляють їх катами і військовими злочинцями, а українські символи втоптують в бруд. Наприклад, нещодавня заява міністра закордонних справ Польщі про Степана Бандеру, яка образила мільйони українців, тільки сприяє зростаючому розколу між двома народами.

Ймовірно безвіз, нехай і не в тому вигляді, в якому ми очікували його побачити, дозволить насолодитися незабутньою польською гостинністю, втім, багато українців "насолоджувалися" нею і до безвізу і прекрасно розуміють, що відносини між державами - це далеко не те ж саме, що й взаємини між народами. Особливо якщо враховувати популярну в Польщі антиукраїнську рекламу.

До чого в підсумку прийдуть україно-польські відносини, гадати не будемо. Але при тому рівні байдужості до проблеми, яку показує офіційна польська влада, і боязні української сторони підняти питання на загальноєвропейському рівні, нічим хорошим це не закінчиться. Межа є у всього, навіть у українського прагнення до європейської сім'ї.