Освіта за кордоном: досвід чи спосіб втекти?
Зникнення залізної завіси
Глобалізація та стрімке поширення технологій зробили врешті-решт потік інформації про життя за кордоном доступним для українців, а проголошена 1991 року незалежність відкрила можливості для партнерства з багатьма іноземними країнами. Нове покоління, що росло на зарубіжних мультфільмах, музиці й кінематографі, досить швидко загорілось ідеєю стати частиною капіталістичного світу.
Болісно визнавати, проте за 23 роки самостійності Україна так і не змогла дати молоді того, чого та прагнула. Зараз більше половини людей з 18 до 25 марить життям в країнах Європи, Канаді й США. Диплом про вищу освіту в Україні не лише не забезпечить роботи за кордоном, він в багатьох випадках навіть не гарантуватиме достойного робочого місця тут. Як наслідок: українські студенти прагнуть отримати диплом про закінчення закордонного навчання.
Фото studsovet.ipsa.kpi.ua
В 2013 на навчання за кордон подались 29 тисяч студентів. Список лідерів очолили Польща, Росія, Німеччина, Чехія та США. І ця цифра навряд чи ставатиме меншою, тим паче. приєднання України до Болонського процесу в 2005 зробило можливість навчання за кордоном значно доступнішою.
Звісно, ціни закодонних альма матер шокують, до прикладу, за магістратуру в Великобританії доведеться заплатити від семи до чотирнадцяти тисяч фунтів(!). Та є чимало безкоштовних та стипендіальних програм, що дозволять вам звести витрати до мінімуму, як програма імені Фулбрайта чи Еразмус Мундус.
"За" і "проти" закордонного начання
Сучасний український філософ Сергій Дацюк вважає, що "сьогоднішні вузи продукують зокрема інтелектуалів, які в своїй більшості матимуть зламані долі – вони або змушені будуть деградувати і знайти собі якесь інше заняття, ніж те, освіту в чому вони отримали, або змушені будуть емігрувати". І такий стан справ необхідно докорінно змінювати. Диплом – не умовність, а роки навчання в ВНЗ – не просто спосіб побайдикувати перед тим, як поповнити ряди "робочого класу". Університетський досвід повинен стати першим чинником, що визначатиме майбутню професію. І якщо такий механізм не втілений в життя – це потребує змін.
Екс-міністр освіти, Станіслав Ніколаєнко, в ефірі радіо "Голос столиці" заявив, що вища освіта в Україні перебуває в кризі, а уряд не має реальних можливостей цьому зарадити. Низька матеріально-технічна база, корупція, що часто зводить диплом з процесу набуття знань до звичайнісінької умовності.
За даними Державного комітету статистики України у 2011-2012 роках загальна кількість навчальних закладів становить 854 ВНЗ, серед них 345 - III і IV рівня акредитації. Але при такій великій кількості тільки 2 з них – Національний технічний університет «КПІ» і Донецький національний університет, – в міжнародному рейтингу "TopUniversities" 2012 року потрапили в 6 сотню серед 700 представлених закладів.
Фото: studsovet.ipsa.kpi.ua
Якщо говорити про відмінності зарубіжнної й української системи вищої освіти, то відрізняються вони кардинально. За кордоном ви отримаєте більше практики, тобто до отримання диплому ви гарантовано матимете досвід роботи. По-друге, в вищих навчальних закладах в корені відсутнє явище, що "роз’їдає" українську систему освіти (й не тільки) – корупція. Через це диплом не завжди виступає гарантією здобутих знань. Список предметів в українських вузах доволі розгорнений. З одного боку, це робить зі старанних студентів особистість, що потрохи знається в усьому. Та інша сторона медалі – увага студента розсіюється між численними дисциплінами й в результаті він не є професіоналом в жодній з них.
Проте, з іншого боку, зарубіжне навчання не завжди розраховане на українські реалії, тому закордонний досвід не завжди може стати в нагоді.
"І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь"
Одним з основних чинників, чому українських студентів тягне за кордон, є низькі шанси навіть з дипломом знайти в Україні високооплачувану роботу. Міністерству освіти слід вказувати спеціальності, котрих потребуватиме країна й конкретне місто протягом наступних 5-7 років, аби єдиним місцем, де диплом стане в нагоді молодому спеціалісту не став Центр зайнятості.
Фото: ogo.ua
Все більше молоді замислюються про перспективи ступені бакалавра чи магістра, здобутої за кордоном. Скільки ж з них планує перетворити це в корисний досвід для втілення на своїй батьківщині? Насправді статистика тут доволі сумна, хоча точні цифри назвати важко. Директор державного інституту сімейної та молодіжної політики Андрій Мішин стверджує, що близько 90 відсотків українців не обмежують своє перебування за кордоном студентською лавою. Більшість студентів, з котрими вдалося поспілкуватись, їхали туди з метою не лише здобути освіту, а й стати громадянином даної країни. Й одиниці тих, хто прагне використати цінний міжнаціональний досвід на Батьківщині.
Міграцію молоді необхідно зупинити. Це кропітка справа, що потребує від уряду й багатьох інстититуцій продумати усі нюанси й зробити врешті-решт вищу освіту ефективною й такою, що справді допоможе знайти достойну роботу. А зарубіжний досвід випускників варто не просто цінувати, а й шукати методів його втілення з користю для нас. Окрім того, ми повинні раз і назавжди викорінити корупцію зі стін наших університетів.
Можливо тоді студенти, як і заповідав Великий Кобзар, перестануть прагнути втекти кудись деінде, а якщо й вчитимуться за кордоном, то лише з метою використати здобуті навики в рідному місті.
