Обіцянки Кличка – чомусь завжди брехня
Натомість влаштовують картинні блокування, крики, тупіт, скандування "Юлі волю" і т.п. складається враження, що опозиція у парламенті діючого скликання спутала цирк з Верховною Радою. Адже обирались вони туди для роботи, а не для влаштовування безкоштовних шоу.От і на минулому тижні черговий конфлікт призвів до розгляду у кулуарах ймовірного варіанту вирішення парламентської кризи за межами ВР України. І знову биття у груди, на цей раз лідера "УДАРу" Кличка про те, що він не допустить проведення сесії "десь у підворіттях". От стане в боксерську позу, набичиться і не допустить.
Але як бачимо з минулих обіцянок і запевнень, у самого Кличка промовисті гасла розходяться з ділом – при кожному конфлікті у парламенті він або мило спілкується із опозиціонерками за межами зони конфлікту, або ж взагалі відсутній. Виправдання одне – ну не можу я бити когось за межами рингу. Тоді виникає логічне запитання – а навіщо тоді обіцяти, що "ми не допустимо". Аналогічною виглядала картина й у Донецьку під час останньої акції опозиції, коли Кличко, завідомо відчуваючи усю безглуздість власної участі в акції для власного рейтингу, проігнорував її, не поїхавши у складі "трійці" на Схід. Ну обіцяв, що будуть разом усюди 2піднімати Україну", але ж на носі були вибори у Василькові. Які "УДАР" знову ж таки провалив.
От така цікава позиція у чемпіона – я то пообіцяв, що не допущу, але я ж господар свого слова, я його дав, я його й заберу. А причина для оправдань завжди віднайдеться, якщо цього вимагають виключно особисті політичні інтереси. А де ж тоді єдність опозиції, якщо кожен тягне у свій бік і робить тільки те, що вигідно особисто? А насправді знову політичне шоу в обіцянки, яким не судилось бути виконаними. Втомило.
