RSS
ПОЛІТИКА БЛОГИ

Нові кандидатури на люстрацію

«Наступний кандидат на люстрацію!..» - іронічно прозвучало з боку відвідувачів судового засідання у справі Віталія Сальникова 27 вересня. За тим із залу пролунала пропозиція тягнути до суду сміттєвий бак.

«Наступний кандидат на люстрацію!..» - іронічно прозвучало з боку відвідувачів судового засідання у справі Віталія Сальникова 27 вересня. За тим із залу пролунала пропозиція тягнути до суду сміттєвий бак.У млявий суботній день перекритий Хрещатик традиційно приймав гостей, а поряд, в недопаленому під час революції Печерському суді тривав черговий виток жорстокого протистояння Віталія Сальнікова та Віктора Пилипишина, в яке, в силу відомих обставин, вступив і Юрій Левченко, який має свою коротшу, але не менш насичену історію протистояння із членом «молодої команди» Черновецького.

Після «сміттєвої люстрації» Пилипишина 25 вересня Сальнікова затримали співробітники міліції та швиденько оформили кримінальне провадження проти нього. Це той самий директор ДЮСШ № 7, який за повідомленнями ЗМІ, став на заваді планам Пилипишина (тоді – голови Шевченківської РДА), який мав намір «освоїти» майно школи. Після цього, на Сальнікова було скоєно замах, в результаті якого, він став інвалідом. Тоді біля його квартири встановили розтяжку з гранатою «Ф-1». Виконавець замаху був засуджений до тюремного ув’язнення, проте, замовник досі на свободі.

Суддя Тетяна Остапчук, яка обирала Сальнікову запобіжний захід, остаточно зрозуміла, в яку історію потрапила, вже за кілька хвилин після початку довгого вступу із запереченнями адвоката підсудного Олександра Свиридовського. Того самого, який, недавно в цьому ж таки суді захищав київську вчительку Ніну Москаленко, проти якої було сфабриковано дві кримінальні справи на замовлення рейдерів, що намагалися відібрати в неї землю в елітному районі столиці.

Представниця Феміди завбачливо заборонила відео фіксацію процесу. Можна сказати, викрутилася, дозволивши при цьому журналістам одного з телеканалів та оператору-фрілансеру бути присутніми в залі судового засідання.

Перед засіданням стало відомо, що підозрюваного після затримання побили та провели лекцію-лікбез про те, яку він чесну світлу та благодійну людину образив. Мова, звичайно ж випадково, йшла при Пилипишина.

Слідчий та прокурор спочатку просили обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте, з огляду на наявність трьох дітей (одна дитина – малолітня і ще одна - неповнолітня) та інвалідність підозрюваного, вони самі змінили клопотання та вимагали домашнього арешту. При цьому, слідчий та прокурор вважають, що підозрюваний неодмінно вчинятиме той самий та інший злочини у перерві між вихованням неповнолітніх дітей. Логічно, чи не так? Крім того, слідчий вимагав домашній арешт в період з 19.00 до 07.00. тоді навіть суддя не втрималася і поглузувала з нього, мовляв, а що після сьомої вечора дітей із дитсадка не забирають?

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При цьому в частині 1 ст.177 КПК України зазначені наступні ризики, яким повинен запобігати запобіжний захід, а саме спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зв’язку з цим адвокат Свиридовський пояснив: «Сальніков В. В. від органів досудового слідства жодним чином не переховувався та не тікав з місця події, а навпаки, особисто звернувся до міліціонерів з метою надати пояснення та заявити про протиправну діяльність Пилипишина В. П., якого він підозрює у вчиненні численних кримінальних правопорушень, корупційних діяннях, розкраданні комунального майна, участі у фальсифікації виборів, участі у звільненні його - Сальникова В. В. з роботи та іншому переслідуванні, зокрема й у замовленні замаху на його життя , за який було засуджено тільки виконавця замаху на вбивство до 13 років позбавлення волі вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22.07.2014 р. у кримінальному провадженні № 1/760/64/14.»

Крім того, адвокат вважає, що слідчим та прокурором не доведено існування цих ризиків, зазначених в ст. 177 КПК, а лише зазначено, що «не виключають» спроби підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування а також, що він може перешкоджати іншим щляхом або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Яким саме шляхом, Сальніков В. В. міг би вчиняти, слідчий та прокурор не зазначили.

Не зважаючи на зазначене, суддя Остапчук відправила Віталія Сальнікова під домашній арешт. Після цього, представниця Феміди, почувши про люстрацію і сміттєвий бак, поспішила покинути зал засідання. Перед цим, зачитавши ухвалу про обрання запобіжного заходу, вона не потрудилася розпорядитися випустити підозрюваного з клітки. Сальніков ще півгодини чекав у за гратами на завірену копію ухвали, на підставі якої, пристави повинні були його відпустити.

Сальнікову пред’явили підозру у вчиненні дій, які він не вчиняв, а які, начебто вчинялись іншими невстановленими молодими особами, спортивної статури та віком приблизно 20-30 років, у яких на голови були одягнуті «балаклави». Під час революційних подій, коли затримували активістів, також лунали формулювання, на кшталт: «спільно з 3-5 тисячами невстановлених осіб порушували громадський порядок». Деякі речі не міняються.

Щодо обґрунтованості власне звинувачення, можна прочитати тут.

Автор не хотів роздувати текст, отож, вирішив опублікувати доводи, які використовує захист окремо.

По завершенні судового засідання, Сальніков, який все ще перебував за гратами, кинув журналістам та присутнім активістам фразу: « – якщо Пилипишин пройде в парламент – це кінець».

Кінець чи ні – справа одна. Інша справа те, що він буде мстити за своє приниження всіма можливими і неможливими способами, що підтверджують джерела, які так чи інакше поінформовані про дії та подальші плани Пилипишина. Він підключить всі свої можливості для того, щоб помститися і маховик цей вже захопив Сальнікова, не зважаючи на те, брав він безпосередню участь у подіях біля ЦВК 25 вересня чи лише спостерігав. Надто вже запекла між ними ворожнеча і надто вже принципова справа для Віталія Сальнікова добитися справедливого покарання для того, хто відібрав у нього практично все – засоби для існування, здоров’я, намагався відбрати життя. І все заради задоволення власної жадоби.

І союзників у колишнього директора школи окрім «Свободи», особисто Юрія Левченка та групи небайдужих активістів практично і нема.

Натомість, Пилипишин, як не дивно, користується дієвою підтримкою влади.

Спочатку представниками ЦВК було вчинено незаконні дії з метою реєстрації Віктора Пилипишина кандидатом в народні депутати в окрузі № 223. Документи прийняли з «виїздом по виклику» в лікарню, де після подій під ЦВК опинився Пилипишин, який наступного дня прибіг в студію Шустера плакатися на активістів та поливати брудом Левченка. І струс мозку йому не завадив. Можливо, в силу його уявності?

Потім, практично по дзвінку, було затримано Віталія Сальнікова та порушено проти нього кримінальне провадження, наче б то за участь у «сміттєвій люстрації» Пилипишина. Після затримання, Сальнікова побили. Потім, найбільш справедливий суд Україні (Печерський, ясна річ) відправляє його під домашній арешт, не зважаючи на залізобетонні аргументи захисту.

Ну і кульмінацією став розгляд скарги щодо факту незаконності реєстрації Пилипишина кандидатом в народні депутати Київським апеляційним адміністративним судом, який розтягнувся на два дні (29 та 30 вересня). Головував на засіданні суддя Ігор Лічевецький. Варто зазначити, що 25 вересня Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів ухвалила висновок про порушення Ігорем Лічевецьким присяги й звернулася до Вищої ради юстиції, щоб та відповідно відреагувала.

З0 вересня колегія суддів (Лічевецький І. О., Мельничук В. П., Мацедонська В. Е.) ухвалили рішення, яке дозволило Пилипишину балотуватися в Раду. В контексті рішення по Хорошковському, підтримки деяких одіозних діячів минулого режиму (іноді офіційної) з боку Банкової, нічого дивного.

От і маємо невтішну картину: МВС та суди активно сприяють Пилипишину у зведенні особистих рахунків, а ЦВК – у спробах знову прорватися до парламенту. Він буде брати Раду штурмом в сподіванні, що нічого не змінилося. Вибори цього разу обіцяють бути, можливо, ще більш брудними, ніж та ганьба, яку ми пережили у 2012 році. А 223-ій округ знов займе своє «почесне» місце і стане ареною одного з найбрудніших протистоянь цієї кампанії.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

03 10 2014 23:13
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
  • Культура страхуДіти бояться дорослих. Дорослі бояться молоді. Молодь боїться суспільство
  • Верховна Рада ухвалила закон про українську мову. Що він передбачаєЗа документом, єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська, а спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності всупереч Конституції і встановленій конституційній процедурі провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу
СТАТТІ