Ризики закону про місцеві вибори, або централізована децентралізація
Згідно власного дослідження автора, міста, кількість виборців яких більше за 90 тисяч, в Україні нараховується лише 35 з 460 (це складає лише – 7%). Тобто, лише у орієнтовно 35 містах, вибори мерів можуть бути у два тури.
Очевидно, що парламентським фракціям вигідно було прийняти саме цей законопроект, оскільки у всіх містах вибори до міської ради будуть проходити за пропорційною виборчою системою. Така система є зручною для великих партій, котрі мають свої структури на місцях і володіють потужним адміністративним ресурсом. Навіть при застосуванні відкритих виборчих списках, обрані депутати від партій за преференціями, будуть залежати від рішення центрального керівництва цієї партії, котра висунула даного кандидата на місцеві вибори. А тому, такі місцеві обранці будуть більше залежати від рішення партійного керівництва, ніж від виборців, котрі проголосували за дану кандидатуру за відкритими списками, і будуть більше обслуговувати своїх партійних босів.
Тому, навіть, якщо приймуть зміни до Конституції в аспекті децентралізації, то пропорційна виборча система (навіть з відкритими виборчими списками) нівелюватиме таку децентралізацію. Адже, де-юре, місцеві депутати мають вирішувати проблеми громади на місцях, а де-факто, будуть виконувати вказівки з центрального керівництва політичної партії, яку вони представляють. Тому, якщо не приймуть правки щодо запровадження мажоритарної складової в проголосований законопроект про місцеві вибори до другого читання (як у законопроекті №2831-2, згідно якого існує мажоритарна складова у містах до 90 тис. виборців), то у нас відбудеться централізована децентралізація. Цього, мабуть, і прагне влада.
