Кадрова сесія
Проте, окрім суто побутової образи на не дуже обтяжливий графік народних обранців, результати першої сесії викликають ще декілька запитань. Перше й найголовніше з них: які ж саме рішення протягом своїх перших засідань ухвалила новообрана Верховна Рада? І тут виявиться, що парламент на своїй першій сесії займався винятково кадровими питаннями. Навіть Державний бюджет був ухвалений попередньою парламентською каденцією. Після ж вступу у повноваження VII скликання ратифікувало кілька міжнародних угод, а решту часу займалося розподілом посад.
Так, парламентарі встигли поновити уряд Миколи Азарова, звільнити з посади Голови НБУ Сергія Арбузова та призначити нового керівника Нацбанку Ігоря Соркіна. Ну, і головне – Верховна Рада призначила власні керівні органи: спікера, його заступників, а також розподілила парламентські комітети. От тільки якість цих кадрових призначень викликає багато запитань і нарікань, попри те, що нардепи присвятили розподілу портфелів і крісел цілу сесію.
Слід зауважити, що нинішній розподіл комітетів Верховної Ради є по-своєму унікальним. По-перше, цього разу керівних посад значно більше, ніж було раніше. Не мати якоїсь парламентської посади і бути звичайним рядовим депутатом, який просто працює в обраному комітеті вважається мало не ознакою поганого тону. Тому розподіл комітетів і будувався таким чином, аби посад вистачило на всіх. Через це у голів окремих, найбільш "рибних" і престижних комітетів число заступників доходить до десяти. Ті ж, кого доля обділила, можуть керувати підкомітетами або чимось подібним. Тож без посад і регалій не залишився майже ніхто. Постає тільки сакраментальне питання: а навіщо більшість цих структур потрібна? Який у них функціонал? Яке навантаження? Які завдання вони виконують? Проте відповідь на ці питання ми вже дали: потрібні вони переважно для прилаштування народних обранців, кожен з яких хоче мати кабінет, приймальню із секретарками та розводити бурхливу діяльність на ввіреній посаді.
По-друге ж, нинішній парламент, мабуть, перший в історії України, коли опозиції фактично не дісталися контролюючі комітети, зокрема бюджетний та з питань роботи правоохоронних органів. Це кричущий випадок, адже опозиція таким чином виявляється повністю позбавленою можливостей контролювати діяльність влади та впливати на неї. Проте винною в цьому є рівною мірою не лише влада, а й сама опозиція, представники якої з легким серцем погодилися отримати ряд "рибних" грошових комітетів, які дадуть змогу допомагати власному бізнесу замість того, аби виборювати для себе контролюючі функції і повноваження.
Словом, перша сесія VII скликання виявилася кадровою. Інших питань майже не розглядалося. Залишається тільки одне питання, чи здатні будуть ці кадри на системну і якісну роботу в умовах наближення кризи, бюджетного дефіциту, загострення соціальних проблем і наявності багатьох інших актуальних для країни викликів? Однак чомусь видається, що під час кадрової сесії і розподілу посад про це думали менше за все. Якщо думали взагалі…
