RSS
ВІДПОЧИНОК БЛОГИ

"Файне місто" - Фестивальний щоденник

Перший досвід фестивального життя у наметовому містечку з мінімальним комфортом став окремим маленьким життям. І, перш за все, мушу сказати, що живу в комфортних домашніх умовах, де маю чистий туалет, душ і воду, яку ми усією сім'єю старанно, але без фанатизму, бережемо. Витрачаємо за мірою необхідності: захотів прийняти душ у спеку - прийняв, захотів питної води - сходив у бювет і випив. Загалом, ніяких складнощів, черг або дефіциту. Чистий туалет із запахом, який не душить, а дозволяє хоча б елементарно знаходитись у приміщенні. У кінці зрозумієте, чому я акцентую настільки буденні речі.
Столичною пані назвати себе не можу - народилася в центрі, але загартована Борщагівкою. Знайома особисто із сільським життям, не прив'язана до нього, але більш-менш спокійно переношу бруд, люблю природу, спокійний і водночас метушливий господарський побут, турботи, тваринок, гріти воду з криниці на газу, тоді наливати її в бак і митися надворі, коли вже стемніє. В очікуванні чогось настільки ж приємного, але з перчинкою і відповідним настроєм, буму емоцій від кожного концерту, я на свій страх і ризик вирушила до Тернополя.
 
День перший, 3 липня. Гул емоцій у голові і по всьому тілу заважав адекватно оцінювати ситуацію. Напевно, я виглядала занадто щасливою, бо друзі, які вже минулого року пережили подібний фестиваль, починали підсміюватись і перешіптуватися, мовляв, дуже скоро, у мене цей стан мине. Заздалегідь домовилася про місце в наметі з досить адекватним хлопцем і його подругою, бо своєї не маю. Він, виявляється, ще й джентльмен - допоміг донести наплічник і «злиняв». Далі: побут - знайшли воду, приготували обід нашвидкуруч, бо тільки з поїзда, перевдягнулися, часу на душ немає, бо вже почалися концерти. Відчуття не найкращі, але я все ще в передчутті чогось карнавально святкового. Більшість часу провела на лайт-стейдж: в основному слухала, але й наважилася підійти до однієї зі столичних виконавиць - Marija Cheba. У розмові вона згадала про необхідність підтримувати українські гурти і про те, що дуже скоро наші збиратимуть такі ж великі зали й аудиторії, як і закордонні band'и. Абсолютно з цим згодна, і не одна я! Як Марія, так і Віві (так солістку Vivienne Mort лагідно називали слухачі), Гапочка зірвали масу аплодисментів, – усіх неодноразово кликали на біс. Атмосфера дружня, настрій покращився, стало прохолодно. Повернулися до наметового містечка, дослуховували виступи тріб’ютів уже біля вогнища. Пора спати – повернулася до «своєї» палатки. І тут мене спіткав сюрприз. Оскільки вже було темно, то спочатку я відчула надмірну вологість стінок намета, землі і ручки свого наплічника, тоді звернула увагу на надмірно задумливого і мовчазного сусіда…так, він обблювався. Під зловісний ураган потрапили мої речі – розпач. На щастя, мене покликали ночувати до себе друзі. Ніч була теплою і приємною.
 
День другий, 4 липня. Простояла в душ півтори години, не встигла надмірно знудитися і до мене повернулося відчуття легкості. Вчорашні складнощі минули, випралися, висушилися і забулися. Концерт «СКРЯБІНА та друзів». Сльози радості й печалі. Ці неймовірні краєвиди неба. До речі, в перший день Місяць був червоний, як помідор, і взагалі, небо неймовірно красиве було весь час фестивалю, тільки його всі і фотографували. Головна сцена відпустила фанатів стомленими і задоволеними. Розвели багаття, щоб зігрітися і поговорити в кінці безтурботного дня. На фестивалі дійсно тільки й турбот, що поїсти, охолодитися і послухати улюблену музику наживо; це не просто розслабляє, а втомлює, ощасливлює, відносить трохи далі за звичні думки, часом ловиться їх відсутність, коли ні про що не думаєш і навіть від цього стає приємно. Не зрозуміли як сонце встало. Коли воно встигло? Ми ж ось-ось танцювали під The Hardkiss. На Заході, виявляється, світає раніше і вечоріє пізніше. 
 
На третій день, 5 липня. Бруд, пилюка, гамір почали набридати і дратувати ще вчора; стан наближений до нервового зриву через нещадну спеку і неможливість виправити ситуацію негайно через кілометрову чергу до синенької будочки. Дві з половиною години під відкритим сонцем заради п’ятихвилинного душу крижаною водою на секунду здалися вартими спеченої шкіри. Ейфорія першого дня повернулась. Незабутнє закінчення триденного фестивалю з О.Торвальдом і БРУТТО. Вперше спробувала злитися із натовпом реггі-сцени і маю зізнання: мені сподобався солодкуватий запах диму від якогось їхнього трав’янистого збору і невимушеність атмосфери місцевих чудаків!
 
Знаєте, коли вечори плавно перетікають у ранки, коли оточують улюблені люди, коли не хочеться закінчувати душевні посиденьки біля вогню, танцювати до напівсмерті під улюблену музику, коли стан наближений до втрати свідомості, то готовий скільки завгодно чекати тієї оранжевої водовозки, музикантів-земляків, душу чи хоча б якогось туалету. Тож, нехай частинка мого фестивального життя у Тернополі спонукає Вас поїхати на «Файне Місто», якщо описане не налякало, а я вірю у загартованість до будь-яких умов кожного істинного українця – такий вже у нас віковий менталітет! 

 

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

13 07 2015 09:37
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
No articles
СТАТТІ