ДО ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО СВЯТА
У 199-ту річницю з Дня народження батька Тараса вітаю співвітчизників з цією урочистістю.
З цієї нагоди хочу звернути увагу на те, що чомусь забутими стали рядки його "Заповіту" про велику сім'ю вільних людей і народів - тему, яка власно лунала за часи нашого недавнього минулого.
Я не думаю, що ідеологи українського національного відокремлення від двох братніх слов'янських народів здатні чогось досягти самотужки, без поєднання загальних зусиль у побудові соціальної держави, яка в дійсності не зможе бути нічим іншим, ніж продовженням традицій співіснування людей праці.
Наші "самостійники" приречені не тільки на тотальну поразку, а й на подальше провокування вовчої війни усіх з усіма аж доти, доки вони не зрозуміють глибини і гуманістичного змісту заповітних рядків шевченківського маніфесту.
НАВІКИ РАЗОМ! Вважаю, що цей богданівський слоган, органічно присутній у слові і дусі "Заповіту", не зайвий у контексті сьогоднішніх свят і закликів, що пролунають над канівськими схилами Дніпра.
Час змінити ідеологічні пріоритеті ізольованого українства на проект і програму об'єднання зусиль у боротьбі з національним і на сам кінець глобальним олігархатом, перманентно відтворюваним у формах традиційної, сучасної і навіть постсучасної панщини. Сам термін і дихотомічне поняття пана несе у собі перманентні ризики відродження відчуженого стану людини, що має бути перебореним і подоланим перш за все у нашій самосвідомості.
Люди честі і доброї волі мають об'єднуватись у спільній боротьбі з руйнівною ідеологією зовнішнього панування, індивідуалізму, егоїзму і вовчої моралі атомізованого суспільства, у якого не може бути ніяких історичних перспектив.
Шана і честь Тарасу Григоровичу Шевченку, пророку народної волі і народної єдності, яка не знає кордонів і об'єднує простих людей праці у боротьбі за вільне і поновлене майбутнє. Повага і любов нашому мудрому співвітчизнику, фундатору стратегії єднання, а не відокремлення.
І якщо наприкінці тут має бути традиційно виголошена слава, то нехай то буде вічна слава Ісусу Христу, а батькові Тарасу наша пам'ять і щира синівська вдячність.
