Чи буде 300 голосів за зміни до Конституції по децентралізації? Мотиви та позиції сторін "за" і "проти".
У ЗМІ знову набуває розголосу тема щодо змін до Конституції України щодо децентралізації влади. І це й не дивно, адже поступово готують інформаційний грунт для другого читання у парламенті. Горезвісне перше читання 30 серпня ледь не розірвало парламентську коаліцію, та призвело до смерті чотирьох представників правоохоронних органів на Площі Конституції біля стін Верховної Ради. Тоді ж за ці зміни проголосувало 265 нардепів.
Згідно чинної конституції, для прийняття змін до Основного закону України у другому читанні необхідно мати понад 2/3 голосів "ЗА" від конституційної більшості парламенту. Тому, у парламентській коаліції відбувається пошук союзників для сумарної кількості понад 300 голосів. Очевидно, що цей іспит буде достатньо складним, як для коаліції, так і для каденції Верховної Ради України восьмого скликання, вцілому.
Враховуючи той факт, що у коаліції сьогодні знаходяться 4 фракції: БПП, Народний фронт,Самопоміч та Батьківщина. Всього кількість нардепів, котрі входять до складу цих чотирьох фракцій, складає - 267. Враховуючи той факт, що ВО "Батьківщина" (19 нардепів) та Самопоміч (26 нардепів) не підтримали ці зміни у першому читанні, то зі значною ймовірності ця тенденція збережеться (щодо цього питання). Тому, з формальних 267 членів коаліції залишається – 222. Тому для влади буде достатньо складно у демократичному руслі зібрати ще понад 78 нардепів. Враховуючи ще і той факт, що у першому читанні "проти" проголосували 5 нардепів з БПП та 1 нардеп з Народного фронту. При всьому цьому, свої голоси за зміни до Конституції надали 11 нардепів з партії Відродження, 14 з Волі народу та 38 з Опозиційного блоку.
Таким чином, якщо теперішній склад фракцій у парламенті та у коаліції перенести на голосування у першому читанні, то це може скласти 282 нардепи (це з урахуванням голосів Опозиційного блоку, Відродження та Волі народу і 5 з Самопомочі). Залишається добрати понад 18 голосів з 50 (-5 з Самопомочі) позафракційних (тобто з 45). У разі якщо 5 з БПП та 1 з НФ проголосують також «за» ці зміни, то виявляється цілком ймовірним переконати, як мінімум - 12 позафракційних нардепів, у підтримці цих змін до Конституції щодо децентралізації влади.
Мотиви та позиції сторін.
Блок Петра Порошенка, формальним головою якого є діючий Президент України, намагається у повній мірі виконати взяті на себе зобов’язання у Мінську 12 лютого поточного року. Зокрема, мова йде про виконання п.11 (щодо особливого статусу окремих районів Донецької та Луганської областей). Тому, з метою продовження санкцій з боку Заходу щодо Росії, у п. 18 змін до Конституції зазначається: "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом". Враховуючи те, що цей ("окремий закон") прийняла Верховна Рада ще 16 вересня 2014 року. Тобто, це положення є констатація юридичного факту, котрий більше року є дійсним.
Народний фронт зацікавлений у прийнятті відповідних змін до Конституції зі схожих мотивів, що і БПП. Зокрема, виконання тих же мінських домовленостей, що у синхроні з БПП дає можливість Яценюку очолювати Кабмін, а голові МЗС Клімкіну говорити про виконання цих домовленостей.
Самопоміч визначила своєю стратегією у цьому питанні не голосувати за ці зміни, оскільки у них закладена "псевдодецентралізація".
Радикальна партія та її фракція у парламенті на чолі з О.Ляшко вирішила вийти з коаліції у складі 21 нардепа після сумнозвісного першого читання цих змін, оскільки вважає, що непотрібно надавати окремий статус для Донбасу.
Такі позиції останніх двох фракцій наштовхують на припущення, що їх лідери (Самопомочі та Радикальної партії) у парламенті розділили між собою проблемну тематику (псевдодецентралізація та статус Донбасу) та виявилися в ситуативній опозиції до коаліції по даному питанню.
ВО "Батьківщина" найменш аргументовано, на відміну від попередніх фракцій, позиціонувалася під час голосування за ці зміни, взявши на озброєння і варіант Самопомочі, а також Радикальної партії. Більше того, до моменту голосування громадськість не знала, чи фракція ВО "Батьківщина" 30 серпня проголосує "за", чи "проти" цих змін. Під час голосування вся фракція проголосувала "проти". Тому БПП та їх лідери можуть ще поборотися за переконання цих 19 нардепів на чолі з Ю.Тимошенко. Це може бути кадрове чи преференційне "переконання".
Найбільш дивною була підтримка цих змін опозиційних до парламентської коаліції фракцій у парламенті: Опозиційного блоку, Волі народу і Відродження.
Враховуючи той факт, що електоральна база цих партій, особливо Опозиційного блоку, знаходиться на півдні та сході країни, то саме членам цієї партії та її фракції вигідна саме реальна децентралізація від влади з Києва та особливий статус для Донбасу. Також є припущення, що членів вищеназваних (опозиційних до коаліції) фракцій могла "переконати" генпрокуратура через впровадження потенційних кримінальних справ щодо їх членів. Тому, вірогідніше через зазначені мотиви і "переконання", члени цих фракцій, ймовірно, так само будуть підтримувати зміни до Конституції України щодо децентралізації влади у другому читанні.
Виходячи з власного аналізу законопроекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади, то варто зазначити, що у цих змінах є три ключеві позиції:
1. Виконання мінських домовленостей від 12 лютого, включивши положення ("пустишку") про те, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом (котрий у нас вже більше року є чинним). Це дає можливість Заходу продовжувати політику санкцій щодо Росії та допомагати (хоча і мляво) нам у цій боротьбі (на чому наголошує Президент, голова МЗС та нардепи від БПП).
2. Децентралізація влади на користь місцевого самоврядування. Зокрема заслуговує уваги положення статті 141 у якій зазначається: "Районна рада, обласна рада призначає і звільняє голову виконавчого комітету ради і за його поданням формує склад цього органу". Тобто, тепер виконавчу владу в областях та районах здійснюватиме не голова місцевої державної адміністрації, а виконавчий комітет відповідної ради (на чому наголошує Президент, спікер парламенту та нардепи від БПП).
3. Псевдодецентралізація, котра закладена у положенні про префекта та тимчасового державного уповноваженого. Саме останній за особливих обставин здійснює спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчого комітету районної, обласної ради. Тобто, він самостійно на тимчасовій основі (поки Конституційний суд розглядає відповідність акту місцевого самоврядування Конституції України) очолює виконком будь-якої місцевої ради на всій території України і призначає його особисто Президент України. Очевидно, що на цей вимушений крок влада вдається у період збереження власної державності проти сепаратизму на місцях, але ж ці зміни будуть у тілі самої конституції на постійній, а не тимчасовій основі. А тому інститут тимчасового державного уповноваженого є досить небезпечним для існування України як демократичної та правової держави.
Таким чином, кожна політична сила у парламенті намагається аргументувати свої "за", чи "проти" змін до Конституції щодо децентралізації влади. Саме з власних інтересів "висмикується" з даного законопроекту вигідна для партії частина і "розкручується" у ЗМІ як єдино правильна позиція партії щодо її підтримки, чи навпаки – не підтримки.
На думку автора, має домінувати не політична, а державницька позиція з такого важливого питання як зміни до Конституції України. Вона полягає у тому, що ці зміни повинні бути ухвалені зі значними правками, особливо що стосується превалювання державної виконавчої влади над органами місцевого самоврядування у вигляді інституту тимчасового державного уповноваженого. Ці функції тимчасово міг би виконувати префект під час тимчасової зупинки Президентом повноважень відповідного місцевого самоврядування. Саме префект, котрий призначається та звільняється Президентом за поданням Кабміну, а не особисто главою держави. Усі ж інші позиції, зокрема: надання широких прав місцевому самоврядуванню (тобто, реальна децентралізація), а також виконання мінських домовленостей щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей (як вимушений крок під час фактичної війни та юридичної АТО) – можуть мати місце у змінах до чинної Конституції України.
"Відмінність державного діяча від політика в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступне покоління" Уїнстон Черчилль.
