Час тікати настав

Знаю, ви ще вірите, що знову все стане по-старому, уляжеться. Не стане. Не уляжеться. Ви намагаєтеся тиснути на голови, які піднімаються, але вони піднімаються ще дужче, а згодом і коліна наші відриваються від землі. Ви відчуваєте себе частиною сильної системи. Ви думаєте, що систему не перемогти, але ви не система - ви шайка рабів, якій колись дали батоги і право бити інших рабів. І ви били, отримували посилену пайку і тягнули все, що погано лежить. Ви тупіли із кожним днем, тому що вас годували і давали набивати кишені.

Ваші мізки атрофувалися. Ви звикли гавкати за командою і тікати в будку за наказом. Більшість із вас настількі отупіли, що навіть не здатні вивчити мову своєї країни. А ми вчилися. Всі ці роки ми вчилися жити без держави. Ми жили без освіти, без медицини, без соціалки, бо ви все крали. Ми навчилися жити без вас. Народилося і виросло покоління вільних людей. Не рабів. І вам, рабам із батогами, нас не зрозуміти, а не те що перемогти. Ми навчилися із вами боротися. Ми вигнали вашого пахана і зараз виганяємо вас. Ви ще можете піти самі, бо, якщо не підете, ми навчимося вас знищувати. І не треба розповідати нам про свій цінний досвід і о те, що ми без вас не проживемо. Нам того лайна не треба.

Ви нічого не вмієте, окрім того, як заглядати проміж ноги тому, хто стоїть на ваших плечах і підбирати крихти, що звідти падуть. І не кажіть, що не всі серед вас такі. Всі, всі без виключення. Бо ви перемолювали всіх, хто попадав до вас у систему, а тих, хто не ламався, випльовували. Тікайте, поки є така можливість. Багато вашіх вже повтікало, дехто, хто розумніший, навіть готувався до цього заздалегіть. Ви ж свої гроші і своїх дітей пакуєте за кордон. Відправляєте, бо на підсвідомому рівні розуміли, що настане час тікати. Так от. Час тікати настав!